Українська народна демонологія у загальнослов'янському контексті (XIX - поч. XX ст.)

183 Pages·2.491 MB·Ukrainian

by  Поріцька О.

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
ТА ЕТНОЛОГІЇ ім. М. Т. РИЛЬСЬКОГО НАНУ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
Ольга Поріцька
УКРАЇНСЬКА
НАРОДНА ДЕМОНОЛОГІЯ
У ЗАГАЛЬНОСЛОВ'ЯНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
(XIX - поч. XX ст.)
КИЇВ - 2004
ББК
Поріцька О. Українська народна демонологія у загально-
слов'янському контексті (XIX - поч. XX ст.). - К., 2004. -
С. 180.
Пропонована читачеві праця присвячена питанням українсь-
кої народної демонології, яка вивчається у контексті слов'янської
міфології, що дає можливість вийти на компаративістичний рі-
вень етнокультурних досліджень. Авторка здійснює класифіка-
цію персонажів за статевою ознакою, яка виявилася найбільш стій-
кою у морфологічній характеристиці персонажів. Типологія мі-
фологічних персонажів дозволила виявити їх просторове поши-
рення, функції, рівень збереженості уявлень про народну демо-
нологію в Україні та на теренах Славії.
Відповідальні редактори:
Скрипник Г.А., д. іст. н., член-кор. НАН України;
Безклубенко С. Д., д. філ. н., професор
Рекомендовано Вченою радою Інституту
мистецтвознавства, фольклористики та етнології
ім. М. Т. Рильського Національної Академії наук України
Рецензенти:
Гаврилюк Н. К., к. іст. н.
ІПономарьов А.ГЇЦ, д. іст. н., професор
ISBN 966-02-3476-7
© Поріцька О. А.
© Інститут мистецтвознавства фольклористики та
етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
ПЕРЕДМОВА
Праця була започаткована у відділі етнолінгвістики Інсти-
туту слов'янознавства Російської академії наук під керів-
ництвом покійного нині академіка Російської академії наук
Микити Ілліча Толстого.
Висловлюю подяку за сприяння у виході цієї книжки і
фінансову підтримку директору Інституту мистецтвознавс-
тва, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, чле-
ну-коре,спонденту Національної академії наук України
Г. А. Скрипник, за схвальну оцінку цієї праці академіку НАН
України М. В. Поповичу, проректору з наукової роботи Київ-
ського національного університету культури і мистецтв, за-
відувачу відділу кіно Інституту мистецтвознавства, фольк-
лористики та етнології НАНУ професору, доктору філосо-
фії, С. Д. Безклубенку. Особливу подяку хочу висловити моїй
матері, Софії Гриці, доктору мистецтвознавства, професо-
ру, надзвичайно вимогливому керівнику, за всебічну під-
тримку і спонукання до подальших досліджень, чия теорія
пісенної парадигми послужила методологічною основою для
дослідження слов'янської народної демонології.
Хочу висловити подяку і редактору цієї книжки Мар'яні
Чумак за сумлінне прочитання роботи та доречні поправки
до тексту.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
авест. - авестійський
блр. - білоруський
болг. - болгарський
вар. - варіант
влуж. - верхньолужицький
гр. - грецький
діал. - діалектний
дінд. - давньоіндійський
друськ. - давньоруський
зхукр. - західноукраїнський
карп. - карпатський
луж. - лужицький
МП - міфологічний персонаж
кім. - німецький
нлуж. - нижньолужицький
пдукр. - південноукраїнський
пнрос. - північноросійський
пол. - польський
рос. - російський
слов. - словацький
словен. - словенський
схрв. - сербохорватський
хрв. - хорватський
чеськ. - чеський
ВСТУП
Слов'янська міфологія - це сукупність міфічних уявлень,
що відтворюють спосіб світосприйняття й світоосвоєння
слов'ян ще з часів родоплемінного періоду їх історії, духов-
но первісна форма творчої діяльності, філософії, що відобра-
жає світоглядність, віру в сили природи, тотемних предків,
богів. Пов'язана з гностичними, релігійно-містичними уяв-
леннями Сходу і Заходу, міфологія, в тому числі слов'янсь-
ка, ще у недавньому минулому з відомих ідеологічних мір-
кувань у радянській науці залишалася на периферії інтере-
сів учених, хоча ще 100 років тому мала таких визначних
вітчизняних авторитетів - міфологів, як О. Потебня, М. Сум-
цов, В. Гнатюк та ін. фундаторів досліджень східнослов'янсь-
кої міфології. Сучасний неоміфологізм у працях Дж. Фрей-
зера, К. Леві-Стросса, В. Проппа, згодом у Є. Мелетинсько-
го, М. Толстого, М. Поповича підносить вивчення міфології
на рівень світоглядно-філософського вчення, пов'язуючи йо-
го з цілим комплексом наук - філософією, фольклористикою,
лінгвістикою, археологією, сфрагістикою та ін.
Демонологія слов'ян досить однорідна, незважаючи на ве-
лику кількість назв міфологічних (демонологічних) персона-
жів. Це вказує на те, що слов'янська демонологія відноситься
до прадавніх шарів народної культури. Іноді її покривали на-
шарування християнства, а також нашарування чужорідної
культури (помітні особливо в Чехії та Польщі) із Західної Єв-
ропи. У південних слов'ян зустрічається Середземно- і чорно-
морський субстрат, східні слов'яни мали контакти з неіндоєв-
ропейськими народами та їх віруваннями. Християнська про-
повідницька та дидактична (проповіді, повчання) література
обох християнських обрядів зводила всі вірування до однієї
"диявольської" купи, в якій були й місцеві назви демонів, і
привнесені в різний час.
Сьогоднішній стан народних знань про демонів вирізня-
ється багатством сюжетів, міфологічних легенд. Розподіля-
ються вони в слов'янських країнах нерівномірно. Найкраще
збереглися такі знання у західних слов'ян, українців, балкан-
ських слов'ян.
Вітчизняна етнографічна наука досі не має узагальнюю-
чої праці, що дала б уявлення про українську міфологію, зо-
крема демонологію, фрагменти якої збереглися краще, ніж згад-
ки про вищий пантеон богів. Пантеон слов'янського олімпу для
широкого загалу залишався надто абстрактним і, очевидно, ди-
ференційованим для різних племінних об'єднань. Зрештою, са-
ме він зазнав найбільших переслідувань із боку жерців-
священників - служителів новоприйнятого християнства.
Уведення християнства у східних землях (ІХ-Х ст.) по-
клало кінець офіційному існуванню народної міфології, на-
самперед зруйнувавши її верхні рівні. Персонажі цих рів-
нів стали розглядатися як негативні, якщо не ототожнюва-
лися з християнськими святими (Перун - св. Ілля, Велес -
св. Власій, Ярила(-о) - св. Юрій і т. д.). Нижчі ж рівні на-
родної міфології як система загальних протиставлень: не-
бо - земля, північ - південь, літо - зима, життя - смерть,
парний - непарний, правий - лівий, чоловічий - жіночий,
верх- низ і т. д. [104, 152-164], виявилися значно стійкіши-
ми. В умовах християнства витворився симбіоз дохристи-
янських та християнських вірувань, по суті - двовір'я. В
усній творчості добре збереглася демонологія.
Пропонована робота спеціально присвячена вивченню
української міфології і, зокрема, демонології у загально-
слов'янському контексті. Власне цей контекст, узятий як ком-
паративістична основа, дає змогу реконструювати та у
більш повному обсязі представити дану, ще недостатньо вив-
чену, ділянку міфології українського народу.
Мета, яку поставив перед собою автор, - якомога пов-
ніше зібрати з усіх доступних джерел (опублікованих, архів-
них, власних експедиційних матеріалів, що охоплюють пері-
од із кінця XVIII до кінця XX століття) відомості про персо-
нажів демонології, які доповнюють картину духовного жит-
тя наших предків. Усна творчість зберегла субстрат відго-
лосів давніх демонологічних вірувань, котрі, однак, в силу
соціально-історичних умов поволі зникають зі свідомості су-
часних мешканців села (а саме їм властиве найдовше збере-
ження артефактів традиційної.культури).
Питання міфології, демонології виходять сьогодні на пер-
ший план у дослідженнях традиційної духовної культури. Це
пов'язано з кількома чинниками. Фольклорна традиція ук-
раїнців, як і інших слов'янських народів, зберігає рудименти
архаїчних вірувань, що сягають протослов'янської давнини.
До виявлення язичницького культурного шару в традицій-
ній культурі, до розкриття сутності пережиткових форм язич-
ництва прагнуло багато вчених, починаючи із середньовіч-
чя. Тим не менше у вивченні архаїчних явищ традиційної
культури європейських, у тому числі й слов'янських, наро-
дів усе ще багато незрозумілого, що породжує суперечливі
тлумачення. Це значною мірою пояснюється співіснуванням,
контамінацією у народній міфологічній традиції різних рів-
нів світосприйняття протягом усієї слов'янської історії. Особ-
ливо характерно це для християнської епохи, коли ритуали,
вірування, сформовані язичницьким мисленням, продовжу-
вали існувати у трансформованих і переосмислених формах.
Протягом останніх сімдесяти років такі студії не підтриму-
валися офіційною наукою і це призвело до гальмування про-
цесу вивчення вітчизняною наукою народної міфології як не-
від'ємної складової духовної культури українського етно-
су. Для дослідження демонології українців основним джере-
лом є фольклор, оскільки писемні джерела малочисельні й не
завжди достовірні. Усна народна творчість зберегла субс-
трат давніх демонологічних вірувань, котрі, однак, у силу
соціально-історичних умов поволі зникають зі свідомості су-
часних мешканців села, а отже надзвичайно актуальним є
невідкладне якнайповніше зібрання всієї інформації від нині
живих її носіїв, з утратою яких буде безповоротно втрачено
і великий шар фольклору.
Аналіз матеріалі» з укриїн^мої демшпшміИ у івнікніні
загальнослов'янському доіиолмг шкодити Ні нй МІІМІІИ
ративістичний рінель етнокультурним іШМЇАї*
- вивчення питання егноіонеіу ШШІ'ИН її у* ІІМ Іі НИМИ
народів;
- порішіялі.ііо-історичнс інкчіннм мІфолиНІ ушщЛмьшО'
го та інших народів у дінхроііії ЇЙ ттртіП\
- вияплсння спільного їм підмінного і ДІМОІШЛШЇЧНИХ «І
рувашіях українцім, іиіиичііШИ отін»іул»,!урннм ішрілілій
у міфології інших слов'янських нмродіі;
вииіачсння ступеня чб§рвж»иоетІ ДІМОНОЛОГІЧНИХ ііру-
вань та уинлень на ісрсних України;
виявлення культурних н іш монилииін між українцями
та сусідніми слов'янськими й неслом'янськими Ийроди ми;
- філософські, фольклористичні, історичні, лінгвістичні
праці з проблем етногенезу слов'ян, самоні інашіи, симоідси-
тифікації.
У пропонованому дослідженні вводяться у наукониЙ обіг
раніше не опубліковані архівні, експедиційні матеріали ав-
тора; систематизується зібраний матеріал за парадигматич-
ною системою аналізу (вірувань) у контексті слов'янської
демонології у синхронічному та діахронічному зрізах.
Слов'янська міфологія - сукупність міфологічних уявлень
давніх слов'ян (праслов'ян) часу їх єдності (до кінця І тис. н. є.).
З розселенням слов'ян із праслов'янської території, межі якої
досі дискутуються [238; 147; 182 та ін.], (між Віслою і Дніпром,
насамперед в області Карпат), а за О. Н. Трубачовим - з По-
дунав'я на землі Центральної та Східної Європи від Ельби
(Лаби) до Дніпра і від південного узбережжя Балтійського мо-
ря до Півночі Балканського півострова відбулася диференці-
ація слов'янської міфології та виокремлення локальних варі-
антів, які довго зберігали основні характеристики загально-
слов'янської міфології.
Власне слов'янські міфологічні тексти не збереглися. Ре-
лігійно-міфологічна цілісність язичництва була зруйнована
в період християнізації слов'ян. Можлива лише реконструк-
8
ція основних елементів слов'янської міфології на основі вто-
ринних письмових, фольклорних і археологічних джерел. Го-
ловне джерело інформації з ранньослов'янської міфології -
середньовічні хроніки, аннали, написані сторонніми спосте-
рігачами німецькою мовою чи латиною (міфологія балтійсь-
ких східних слов'ян) і слов'янськими авторами (міфологія
польських і чеських племен), повчання проти язичництва
("Слова") і літописи (міфологія східних слов'ян). Важливі да-
ні знаходимо у творах візантійських письменників (починаю-
чи з Прокопія Кесарійського, VI ст.) і географічних описах се-
редньовічних арабських та європейських авторів. Великий об-
сяг матеріалу зі слов'янської міфології дають пізніші (з кінця
XVIII ст.) фольклорні та етнографічні зібрання, а також мовні
дані (окремі мотиви, міфологічні персонажі та предмети). Усі
ці дані стосуються в основному епох, що йшли за праслов'ян-
ською і утримують лише окремі фрагменти загальнослов'ян-
ської міфології [166, 5]. Хронологічно збігаються з праслов'ян-
ським періодом дані археології стосовно ритуалів, святилищ,
окремих зображень, але вони маловиразні.
Для реконструкції міфологічної системи слов'ян чи ок-
ремого слов'янського етносу особливим джерелом є порів-
няльно-історичне співставлення з іншими, ближчими й даль-
шими індоєвропейськими міфологічними системами. Цей ме-
тод дозволяє виявити індоєвропейські витоки слов'янської
міфології і цілого ряду її персонажів з їх іменами та атрибу-
тами. Індоєвропейські паралелі дозволяють відокремити ар-
хаїчні елементи від пізніших інновацій, впливів іранської, гер-
манської та інших євразійських міфологій, пізніше - христи-
янства, які помітно трансформували слов'янську міфологію.
За функціями міфологічних персонажів, за характером їх
зв'язків з колективом соціумів, за рівнем індивідуалізованого
втілення, за особливостями їх темпоральних характеристик,
за мірою їх актуальності для людини у слов'янській, як і, зо-
крема, в українській міфологи, можна ВИДІЛИТИ кілька рівнів.
ВИЩИЙ рівень характеризується найбільш узагальненим ти-
пом функцій богів, їх зв'язком з офіційним культом (аж до
ранньодержавних пантеонів). Ці божества уособлювали війсь-
кову, ритуально-юридичну, господарсько-природну функції. До
вищого рівня слов'янської міфології відносилися два пра-
слов'янських божества, чиї імена достовірно реконструюють-
ся як *Регапь (Перун) і *Velesb (Велес), а також пов'язаний з ни-
ми жіночий персонаж, ім'я якого залишається неясним. Відомості
про повний склад праслов'янських богів вищого рівня дуже об-
межені, хоча є підстави думати, що вони вже складали панте-
он. Окрім названих богів у нього могли входити ті божества,
чиї імена відомі хоча б у двох слов'янських традиціях. Такі дав-
ньоруський Сварог і Сварожич (син попереднього) і Zuarasiz у
балтійських слов'ян або давньоруський Дажьбог і південносло-
в'янський Дабог (у сербському фольклорі) [166, 6].
До трохи нижчого рівня могли відноситися божества,
пов'язані з господарськими циклами і сезонними обрядами, а
також боги, що уособлювали цілісність замкнутих невели-
ких колективів (Род, Чур). Іноді ці боги менш антропоморф-
ні, ніж боги вищого рівня.
Елементи наступного рівня характеризуються найвищою
абстрагованістю функцій, як от Доля, Лихо, Правда, Крив-
да, Смерть. Із значенням долі, удачі, щастя очевидно було
пов'язане й загальнослов'янське бог: пор. укр. богатий (ба-
гатий, той що має бога, долю) - убогий (той, що не має бога,
долі), того ж семантичного ряду - небог, небога - нещасний,
знедолений; зрештою, саме слово бог має глибоке коріння:
давн.-інд. bhagas - "той, що обдаровує, пан, господар...",
давн.-перс. baga, авест. baja - "господь", "бог" від давн.-
інд. bhdjati, bhajate - "наділяє, ділить" [189, 181].
З початком міфологізованої історичної традиції пов'язу-
ються герої міфологічного епосу. Вони відомі за даними ок-
ремих слов'янських традицій: такі генеалогічні герої Кий, Щек
і Хорив у східних слов'ян, Чех, Лях і Крак - у західних.
До нижчої міфології або демонології відносяться різні кла-
си як неіндивідуалізованої (іноді й неантропоморфної чи ком-
бінованої) нечистої сили, духів, тварин, пов'язаних з усім мі-
фологічним простором від дому до лісу, болота тощо:
10